1 грудня 1988 року світ
уперше відзначив Всесвітній день боротьби зі СНІДом. В той час поширення
ВІЛ-інфекції набувало пандемічного характеру, що потребувало уваги з боку
керівництва держав світу та суспільства. З 2003 року цей день стали відзначати
як День порозуміння з ВІЛ-позитивними людьми з метою підвищення рівня
толерантного ставлення суспільства до людей, що живуть з ВІЛ/СНІД.
Епідемія ВІЛ-інфекції
продовжує залишатися серйозною проблемою як для України, так і Чернівецької
області. Україна займає одне з перших місць серед країн Європи за кількістю
ВІЛ-позитивних осіб.
Що таке ВІЛ/СНІД?
Прояви, перебіг ВІЛ - інфекції
ВІЛ — вірус імунодефіциту
людини
ВІЛ - інфекція — це довготривале інфекційне
захворювання, яке розвивається в результаті інфікування вірусом імунодефіциту
людини і характеризується прогресуючим ураженням імунної системи людини, що
проявляється вторинними інфекціями, пухлинами та іншими патологічними проявами.
СНІД — синдром набутого
імунного дефіциту.
СНІД — остання стадія
ВІЛ - інфекції, яка виявляється різними важкими захворюваннями,
опортуністичними інфекціями, пухлинами, що розвиваються на фоні порушень
імунної системи.
Перші хворі на СНІД були зареєстровані в
США в 1981 році. Збудника захворювання, що призводить до тяжких порушень
функції імунної системи було відкрито в 1983 році ученими із Франції і США —
Галло і Монтаньє, які незалежно один від одного знайшли його в крові хворих,
померлих від СНІДу.
ВІЛ відноситься до класу ретровірусів
родини лентівірусів. Ця родина вірусів викликає захворювання, які
розвиваються повільно і протікають тривало. Генетичний матеріал ВІЛ, як і інших
ретровірусів, представлений РНК (рибонуклеїновою кислотою), яка є шаблоном для
виробництва провірусної ДНК (дезоксорибонуклеїнової кислоти).
ВІЛ передається тільки від людини
людині. На ВІЛ - інфекцію може хворіти тільки людина. Потрапляючи в
організм, ВІЛ дуже швидко проникає в клітини крові - лімфоцити, у яких є
рецептори, що мають спорідненість до ВІЛ, так звані, "CD4 + - Т -
лімфоцити". Такі рецептори також мають деякі інші клітини крові (моноцити
і макрофаги), клітини центральної нервової системи, прямої кишки, шийки матки
та ін. Завдяки спорідненості білків поверхні вірусу і рецепторів клітини
відбувається проникнення ВІЛ в цитоплазму клітини. Потім завдяки ферменту
зворотньої транскриптази, з вірусної РНК проходить утворення провірусної ДНК.
Провірусна ДНК "вбудовується" в
генетичний матеріал (ДНК) клітини — господаря. Після цього клітина — господар
сприймає ДНК вірусу "як рідну". Вірус стає частиною клітини і
залишається нею аж до загибелі клітини. Заражена ВІЛ клітина в процесі життя
продуктує нові копії вірусу, виділяє їх в плазму, інші біологічні рідини і
секрети. Цей процес розмноження називається реплікацією вірусу. Нові копії
вірусу виходять з ураженої клітини, розповсюджуються в організмі, вбудовуються
в інші клітини, вражають їх і починають відтворювання нових копій.
В ході утворення нових вірусів часто
трапляються "помилки", які називаються мутаціями. мінливість збудника
призводить до того, що деякі ліки, що застосовуються для лікування ВІЛ -
інфекції, втрачають свою здатність діяти на ферменти вірусу, тобто розвивається
стійкість або резистентність вірусу до даного препарату. Для того, щоб уникнути
розвитку резистентності до ліків при лікуванні ВІЛ - інфекції необхідно
одночасно застосовувати комбінацію декількох препаратів.
ВІЛ - інфекція не
передається побутовим шляхом:
·
при дотиках, обіймах,
рукостисканнях;
·
через поцілунки;
·
при спільному проживанні в
одній квартирі;
·
через посуд, столові
прибори;
·
через їжу;
·
фекально-оральним шляхом;
·
через постільну білизну,
предмети побуту, іграшки;
·
повітряно-крапельним шляхом
(у тому числі при чханні і кашлі);
·
при купанні у воді;
·
через ручки дверей і кранів,
унітази;
·
через гроші;
·
через спортивні снаряди;
·
при укусах комах або тварин.
Джерелом ВІЛ - інфекції є
ВІЛ - інфікована людина як з клінічними проявами так і без клінічних ознак
інфекції. В організмі такої людини виявляється в усіх без винятку біологічних
рідинах (кров, сеча, піт, сім'я, слиз піхви, слина, слізна рідина, грудне
молоко). Найбільші концентрації вірусу визначаються у крові, сімені, виділеннях
піхви та у грудному молоці (саме у такій послідовності), що має велике
епідеміологічне значення при розповсюдженні ВІЛ - інфекції. В інших біологічних
рідинах концентрація вірусу незначна, і за умови дотримання санітарно-гігієнічних
вимог під час побутового спілкування вдома, на роботі, в школі та інших
закладах інфікування людей не відбувається.
Встановлено три основні шляхи
інфікування ВІЛ, а саме:
·
Статевим шляхом - при
гомосексуальних чи гетеросексуальних статевих контактах (під час анального,
вагінального та орального сексу).
·
Парентерально (ін'єкційно,
через кров та інші біологічні рідини) — після переливання інфікованої цільної
крові або її компонентів; нестатеве зараження через пошкоджені шкіру і слизисті
оболонки людей, що контактують з кров'ю або деякими секретами (слизом з піхви,
грудним молоком, спермою, виділенням з ран, спинномозковою рідиною і ін.)
хворих на ВІЛ - інфекцію; при використанні забруднених шприців, інструментарію;
при пересадці інфікованих органів, кісткового мозку, штучної інсемінації
інфікованою спермою.
·
Перинатальним шляхом від матері до дитини — вертикальний шлях (внутрішньоутробно через плаценту від ВІЛ -
інфікованої матері; під час пологів - при контакті плоду з інфікованою кров'ю
або секретами матері, або при заковтуванні плодом материнської крові або інших
рідин) та горизонтальний (інфікування дитини при вигодовуванні грудьми або
грудним молоком ВІЛ - інфікованої матері).
Годування грудьми подвоює
ризик інфікування і частоту передачі ВІЛ новонародженій дитині. В молоці ВІЛ -
інфікованої матері міститься величезна кількість вірусу та клітин, в яких
продовжує розмножуватись вірус. Тому вірус може потрапити до дитини через
мікротравми та тріщини в слизовій оболонці ротової порожнини дитини.
В усьому світі домінує
статевий або сексуальний шлях передачі ВІЛ. Проте домінування того чи
іншого шляху передачі інфекції може бути різним в різних регіонах світу і
залежить, для кожної окремої країни, від соціальних, культурних, етнічних
умов та укладу життя.
Враховуючи шляхи передачі,
можна виділити уразливі до ВІЛ - інфікування контингенти населення: в
залежності від їх поведінки (споживачі ін'єкційних наркотиків, чоловіки, що
мають секс з чоловіками, працівники комерційного сексу), а також люди, що легко
йдуть на статеві зв'язки з незнайомими партнерами; діти, народжені ВІЛ -
інфікованими матерями; реципієнти крові та продуктів крові, які містять ВІЛ.
Вірогідність інфікування ВІЛ
залежить від дози вірусу. Інфікуючою дозою для ВІЛ є 0,01 мл. крові. Важливо
пам'ятати, що навіть великі концентрації вірусу не завжди
призводять до зараження людини. Здорові, не ушкоджені шкіряні покрови та
слизові оболонки є непроникними для ВІЛ. Проте будь-які рани, пошкодження,
мацерації можуть стати відкритими "воротами" для проникнення ВІЛ до
кровотоку і, відповідно, до чутливої клітини.
В кожному випадку є певна
вірогідність передачі вірусу.
Вірогідність передачі ВІЛ
при одноразовому контакті складає:
·
Внутрішньовенне введення
наркотиків - майже 30 %
·
Незахищений вагінальний
статевий акт - 0,1 %
·
Незахищений анальний
статевий акт - 1,0 %
·
Переливання крові та її
продуктів - 90 %
·
Від матері до дитини - від
30 до 45 % (при відсутності ППМД)
При отриманні медичної
допомоги з ушкодженням шкіри та слизових оболонок - майже 0,3 %
Детальнішу інформацію Ви
дожете дізнатись на сайті Чернівецького обласного центруз профілактики та
боротьби зі СНІДом
